Історія жінки з Дніпропетровщини

Знаєте, коли ми всі в таких умовах живемо, я вважаю, важливо саме жити. Не просто виживати, тим більше не просто існувати. Складні часи вони завжди, але у нас немає іншого життя, тому… Мене батьки цьому оптимізму навчили.

Ось є у нас дача, тут в місті, просто в іншому районі — клаптик землі, але ж кілька поколінь моєї сім’ї — всі тут розраду знаходили. Після роботи чи вихідні собі щось в грунті покопатись, щось виростити. Для мене у цьому багато ну простого такого задоволення, я б сказала. Скільки у телефоні можна сидіти, а ніщо такої близькості до чогось справжнього не замінить.

Хоч і літає у нас тут останнім часом багато чого, і знаю випадки, коли сусідам по дачних ділянках прилітало, але наші місцеві сапери завжди якось швидко це розчищають. То я сподіваюсь на краще, продовжую до своєї землі ходити, займатися. Це для мене опора й стабільність. Ми дбаємо про землю, а земля — тримає нас.